Днями до Норфолка на свій черговий концерт приїхав відомий у наших краях блюз-виконавець та композитор Грег Брайс. Тож скориставшись такою унікальною нагодою ми з Люком Чепменом, професійним різьбярем по дереву і теж великим поціновувачем блюзу, запросили Грега в гості й записали декілька композицій просто у майстерні.
 
Між іншим, Грег Брайс, окрім того, що випустив власний альбом, минулого року також здобув аж три номінації UK Blues Awards й зокрема вийшов до фіналу конкурсу у категорії "Новий виконавець року". Так що, він фактично вже став хоч і невеличкою, але справжньою зіркою міжнародної блюзової сцени, до того ж вельми перспективною.
 
Втім це аж ніяк не завадило йому завітати до нашої музичної майстерні (котра не так давно була звичайною молочною фермою і навіть не мріяла перетворитися на студію звукозапису) та записати пару пісень наживо, як то кажуть, просто з місця.
 
Наші постійні читачі вже в курсі, що саме у цій нашій локації ми не лише тестували мікрофони й експериментували із живими записами, але й досить успішно записали вже не одного виконавця й виконавицю. Настільки успішно, що Люк навіть націлився запросити ще декого із молодих музикантів та організувати щось середнє між Tiny Desk Concert від NPR та каналом Gems on VHS на фоні верстаків та тирси. І от саме Грег Брайс став першим (і дуже сподіваємось, не останнім) гостем нашого нового музичного серіалу "Молоко, дерево й пилюка".

Розширений сетап з близьким розташуванням двох "вісімок" MKH 8030 (капсюлі мікрофонів орієнтовані під певним кутом)

Під час запису співу гітариста основною, втім традиційною проблемою для звукорежисера є правильно розділити звучання інструменту та вокал (щоб потім можна було налаштовувати рівні та загалом нормально попрацювати з матеріалом), не вдаючись до роздільного їх запису, адже накладення істотно погіршує якість композиції.
 
Тому минулого року співачку Люсі Ґрабб у нашій майстерні-студії ми записували із застосуванням мікрофонного стетапу у конфігурації подвійний mid-side, де два середні мікрофони направлені були вперед (один угору, до рота співачки, а других вниз - на її гітару), і їх діаграми спрямованості, як виявилося, напрочуд ефективно усували будь-які перетоки звуку. Техніка дуже проста й зручна, насамперед для самої виконавиці - мікрофони встановлені низько, а не перед обличчям, як, приміром, звичайні конденсаторні, тож не відволікають і не заважають працювати.
 
Про запис вокалу й гітари із застосуванням конденсаторних мікрофонів у великій статті в журналі Sound on Sound дуже докладно і з ілюстраціями ще кілька років тому розписав Г’ю Робджонс. Матеріал дійсно цікавий, зокрема й тим, що у ньому згадується про одну з найдокучливіших проблем такої техніки: впродовж запису співак постійно рухає головою й дуже часто не без шкоди для якості звуку. Тож ми зважилися випробувати дещо іншу техніку й скористатися перевагами нових мікрофонів із діаграмою типу "вісімка", а точніше їх так званим "глибоким нулем", й зробити стереозапис гітари й вокалу у моно.
 
Отже, наш робочий сетап цього разу являє собою пару Блюмлейна у складі двох чудових конденсаторних "вісімок" з малими мембранами Sennheiser MKH 8030, плюс Sennheiser MKH 8050 із суперкардіоїдною діаграмою - для вокалу. З метою зробити увесь комплект мікрофонів більш компактним і зручним, обидві "вісімки" я розташував не як завжди, а поруч один з одним.
 
Так-так, зараз теоретики зарепетують, що це ніякий не Блюмлейн, одначе на практиці, всього 23 мм між центрами капсюлів якщо й впливають якимось чином на якість звуку, то вплив цей дуже незначний (і просто ніщо у порівнянні, скажімо, з масивом Герзона, ORTF чи NOS). Додам також, що на практиці не ставить ніякої проблеми і незначне затінення задніх пелюсток діаграм, бо вони вловлювали лише дуже слабкий і некорельований відбитий звук від далеких стін.
 
Мікрофон із суперкардіоїдною діаграмою, як бачимо, встановлений зверху над "вісімками" (і всі три закріплені у єдиному вібропоглинаючому підвісі Rycote InVision USM-L), а весь сетап розташований на рівні грудей Грега Брайса і під невеликими кутами таким чином, щоб MKH 8050 націлений був угору і захоплював виключно вокал, а пара Блюмлейна дивилася вниз, точно на гітару і ловила лише звук інструменту.
 
Як згодом показала робота, згаданий "глибокий нуль" обох "вісімок" та суперкардіоїди працює прекрасно: перетоки від гітари у вокал і навпаки - мінімальні, будь-які витоки - суто випадкові й не спричиняють фазових негараздів.
 
Гадаю, хтось із колег вже встиг і поекспериментувати, як слід, і краще освоїти цю техніку, проте ніяких матеріалів про такі експерименти ми ще не знайшли. Одначе цікаво було б почути авторитетні відгуки щодо того, наскільки ефективно працюють мікрофони з діаграмою типу "вісімка" і малими мембранами саме у такому сетапі.
 
Свій ми, звичайно ж, спочатку добре протестували задовго до початку роботи і звук загалом сподобався. Тому до приходу Грега наша майстерня-студія була готова повністю, і запис ми розпочали, щойно він зайшов. Попереднє налаштування було дуже швидким. Мікрофони встановили досить близько (акустика у приміщенні нормальна: не характерний звук "маленької кімнати", але й не Вігмор-Хол), але й не настільки, щоб знадобилися ще й поп-фільтр чи захисна насадка, котрі однозначно зіпсували б усю красу нашого мінімалістичного підходу.
 
Результати? Вони більш ніж сподобалися всім. Дуже задоволені і ми, і Грег. А отже наша майстерня-студія з новим мікрофонним сетапом, легким, зручним, майже непомітним і, найголовніше, дуже класним та універсальним чекає на нових гостей. Рішення реально дуже вдале і якнайкраще підходить передусім для якісного звукозапису співаків-гітаристів у такому собі режимі експромту та у будь-якому більш-менш придатному для такої роботи приміщенні.

Просто послухайте. А коли маєте пару схожих за параметрами "вісімок" з малими мембранами, рекомендуємо обов'язково протестувати їх саме у такій конфігурації. Техніка потребує певної підготовки, втім і переваги має вельми приємні.